пятница, 18 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Очередь предпринимателей, обязанных сдать декларации-«пустышки» в Налоговую инспекцию в Печерском районе г.Киева
четверг, 17 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
вторник, 15 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
drugoi.livejournal.com/3510994.html
Сейчас все чаще пишут о социальном феномене, который наблюдается в тех
районах Японии, которые подверглись жесточайшему испытанию природными
катаклизмами. Обычно, после землетрясений, пожаров, наводнений, в местах
пострадавших от них, начинают действовать мародеры, идут повальные грабежи
того, что еще осталось, наступает хаос и беззаконие. Так было и в Новом
Орлеане, так было на Гаити и в Чили. Ничего этого нет в Японии — ни одного
сообщения о мародерстве и грабежах.
Более того, пишут, что где-то владельцы продуктовых магазинов снизили цены
на продовольственные товары, а хозяева торговых аппаратов, продающих еду и
воду, открыли их для общего пользования. В местах, где не осталось ничего,
где местность представляет из себя месиво из обломков прежней благополучной
жизни, жители помогают друг другу, вместе греются у костров, справедливо
делят между собой пищу, уступают друг другу место в очереди.
Сейчас все чаще пишут о социальном феномене, который наблюдается в тех
районах Японии, которые подверглись жесточайшему испытанию природными
катаклизмами. Обычно, после землетрясений, пожаров, наводнений, в местах
пострадавших от них, начинают действовать мародеры, идут повальные грабежи
того, что еще осталось, наступает хаос и беззаконие. Так было и в Новом
Орлеане, так было на Гаити и в Чили. Ничего этого нет в Японии — ни одного
сообщения о мародерстве и грабежах.
Более того, пишут, что где-то владельцы продуктовых магазинов снизили цены
на продовольственные товары, а хозяева торговых аппаратов, продающих еду и
воду, открыли их для общего пользования. В местах, где не осталось ничего,
где местность представляет из себя месиво из обломков прежней благополучной
жизни, жители помогают друг другу, вместе греются у костров, справедливо
делят между собой пищу, уступают друг другу место в очереди.
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
15.03.2011 в 00:05
Пишет Сурт:У одной девочки в комнате стоял Розовый Гроб. Не спрашивайте, почему он там был, я не знаю - страшилка и страшилка. А девочка, тупая такая, на Розовый Гроб внимания никакого не обращала: есть и есть, удобная вещь - на нём и уроки готовить можно и вещи постиранные разложить сушиться, да и мало ли чего еще? Родителям тоже пох было: ну и стоит у девочки в комнате Розовый Гроб, всю жизнь там стоял, и то хорошо, что меньше места, чем рояль занимает. Письменный стол, опять-таки, покупать не нужно. Но девочка однажды задумалась (горе от ума, ёпть): "А что это у меня в комнате Розовый Гроб стоит и ничего зловещего не делает?" И от большого ума спросила: "Розовый Гроб - а Розовый Гроб, какого хрена ты здесь делаешь, если ты совсем на зловещую вещь не похож, а тут "страшилка" намечается? Ты про Чехова и ружьё на стене слыхал, вообще?" Гроб аж закраснелся, хули, кому охота дармоедом прослыть, и, смущаясь так прошептал: "Могу тебя съесть, если надо". А девочка ему в ответ: "Это само собой, но сначала ты Тузика съесть должен, закон жанра. Мы попереживаем, и начнём тебя подозревать. А ты, тем временем, мамку схаваешь и сантехника, потому что они в тот момент очень близки будут, а ты не разберёшься" - "Угу, - кивнул , фигурально выражаясь, Розовый Гроб, - А дальше чего?". "А дальше, - закатила глаза от предвкушения девочка, - Мой батя с топором придёт. Он с тобой биться будет насмерть, ибо батя у меня умный - инженер, он просечёт, что ты - Зло. Но ты потом его съешь. А затем появятся мои подруги с соболезнованиями и ты их тоже съешь. А потом появятся милиционеры и ты их съешь тоже, а потом...."
"Девочка, - возопил Розовый Гроб - иди ты нахуй, психопатка маньячная".
После чего, как это и свойственно большинству Розовых Гробов, столкнувшихся с суровой окружающей действительностью, он трансформировался в Белого Единорога и отправился в страну, где обитают исключительно Принцессы в Кружевных Бальных Платьях.
P.S. Через полчаса он вернулся и сожрал всех, до кого смог дотянуться.
(c) Завхоз
URL записи"Девочка, - возопил Розовый Гроб - иди ты нахуй, психопатка маньячная".
После чего, как это и свойственно большинству Розовых Гробов, столкнувшихся с суровой окружающей действительностью, он трансформировался в Белого Единорога и отправился в страну, где обитают исключительно Принцессы в Кружевных Бальных Платьях.
P.S. Через полчаса он вернулся и сожрал всех, до кого смог дотянуться.
(c) Завхоз
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Электронный журнал современной литературы «Самиздат», размещавшийся на домене библиотеки Мошкова, переехал на новое доменное имя по причине претензий Минюста.
Владелец доменного имени lib.ru Максим Мошков удалил весь контент, который ранее был доступен на сайтах www.barbos111.narod.ru и www.zhurnal.lib.ru.
Согласно решению Череповецкого городского суда эти домены попали в список доменов с экстремистскими материалами.
Примечательно, что к экстремистским причислены все материалы, доступные на сайте, а это более 800 тыс. произведений. Причиной переезда на новый домен Максим Мошков назвал потенциальную возможность провайдеров блокировать доступ к ресурсам. Кроме того, Мошков заявил, что юридически решить эту проблему не представлялось возможным.
Сайт был отнесен к экстремистским материалам после того, как на его страницах были обнаружены материалы автора Дунаева В.А. Сейчас библиотека «Самиздат» доступна на новом домене samlib.ru.
Владелец доменного имени lib.ru Максим Мошков удалил весь контент, который ранее был доступен на сайтах www.barbos111.narod.ru и www.zhurnal.lib.ru.
Согласно решению Череповецкого городского суда эти домены попали в список доменов с экстремистскими материалами.
Примечательно, что к экстремистским причислены все материалы, доступные на сайте, а это более 800 тыс. произведений. Причиной переезда на новый домен Максим Мошков назвал потенциальную возможность провайдеров блокировать доступ к ресурсам. Кроме того, Мошков заявил, что юридически решить эту проблему не представлялось возможным.
Сайт был отнесен к экстремистским материалам после того, как на его страницах были обнаружены материалы автора Дунаева В.А. Сейчас библиотека «Самиздат» доступна на новом домене samlib.ru.
понедельник, 14 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
l-pics.livejournal.com/drugoi/pic/013g2kh6.jpg
www.theatlantic.com/infocus/2011/03/earthquake-...
www.youtube.com/watch?v=tuARP-wqfy8&sns=em
Землетрясение в Японии - Вконтакте совместно с Газета.ру создали страницу ретрансляции rss-канала новостей из Японии с сайта gazeta.ru - vkontakte.ru/japannews
www.theatlantic.com/infocus/2011/03/earthquake-...
www.youtube.com/watch?v=tuARP-wqfy8&sns=em
Землетрясение в Японии - Вконтакте совместно с Газета.ру создали страницу ретрансляции rss-канала новостей из Японии с сайта gazeta.ru - vkontakte.ru/japannews
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Автоматика сложная штука, без ручного управления никак..
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
15.02.2011 в 08:42
Пишет Итицкая сила!:Российский менталитет глазами иностранцев
Найдено вместе с переводом на хабре:
1. Babushka’s (Grandmothers) often center of families. Take care of children and are tough. They will take no grief from anyone. They will push you on Metro or out of way at store to get to front of line.
Бабушки часто играют центральную роль в семье. Они воспитывают детей и имеют трудный характер. Они никого не пожалеют. Они толкаются в метро и в магазинах, чтобы встать впереди очереди.
2. Russia is child centered society. Most absolutely love their children. Children become a good discussion point, when you have become friends.
Российское общество ориентировано на детей. Большинство обожают своих детей. Дети — хорошая тема для разговора, когда вы станете друзьями.
3. The new Russians have different set of values than older Russians. They often are focused upon conspicuous consumption and acquisition.
У молодых (новых) русских система ценностей отличается от системы ценностей старшего поколения. Молодые сосредоточены на потреблении и приобретении.
4. This is difficult period for pensioners. The are often poor, resentful of government inaction and afraid that society has left them behind, and questioning if anyone still appreciates their contributions.
Сейчас тяжелые времена для пенсионеров. Они часто бедны, обижены на бездействие государства и опасаются что общество оставило их, а также задаются вопросом, нужны ли они кому–либо вобще.
5. Role of “Kitchen Culture” You have been accepted into Russian society, when you can sit late at night in a Russian kitchen with borscht bread, vodka and discuss philosophy. Be prepared for longer and more intense personal discussions than most Americans are accustomed to.
Роль “Кухонной культуры”. Считайте, что вы приняты в русское общество, если вы сидите поздним вечером на русской кухне с борщом, хлебом, водкой и философствуете. Будьте готовы к более длительным и глубоким личным беседам, в отличие от того к чему привыкло большинство американцев.
6. You will see war memorials in each city…and veterans with their ribbons. The war killed one of three people in many places and was shaping event for that generation. Russians have great difficulty understanding why we pay so little attention to past wars.
Вы увидите военные мемориалы в каждом городе… и ветеранов со своими наградами. Война убила каждого третьего во многих местах и являлась формирующим событием для того поколения. Русским тяжело понять почему мы уделяем так мало внимание прошлым войнам.
7. If you are invited to homes, bring candy, flowers or a bottle of wine or liquor. Never refuse an invitation to a home or dacha. It is in homes that you really get to know people.
Если вас пригласили в гости, приносите с собой конфеты, цветы или бутылку алкоголя. Никогда не отказывайтесь от приглашения в гости или на дачу. Именно в гостях вы по–настоящему узнаете людей.
8. Remember March 8th, which is International Women’s Day. You will give gifts to the women in our office. If you are either working in Russia or with them on teams, remember to give gifts or congratulate them on that day.
Помните о 8 марта, Международном женском дне. Вам нужно будет дарить подарки женщинам на работе. Если вы работаете в России или в команде с русскими, не забывайте дарить подарки и поздравлять в этот день.
9. Little business is done in last half of December or first part of January and half of May during holidays. Plan ahead on your projects knowing that many are on holiday or not in office. It is worst time to schedule meetings.
Мало работы делается во второй половине декабря, первой половине января и в первой половине мая, во время праздников. Заранее составляйте расписание, зная что многие в эти дни не на работе. Это худшее время для планирования встреч.
читать дальше
URL записиНайдено вместе с переводом на хабре:
1. Babushka’s (Grandmothers) often center of families. Take care of children and are tough. They will take no grief from anyone. They will push you on Metro or out of way at store to get to front of line.
Бабушки часто играют центральную роль в семье. Они воспитывают детей и имеют трудный характер. Они никого не пожалеют. Они толкаются в метро и в магазинах, чтобы встать впереди очереди.
2. Russia is child centered society. Most absolutely love their children. Children become a good discussion point, when you have become friends.
Российское общество ориентировано на детей. Большинство обожают своих детей. Дети — хорошая тема для разговора, когда вы станете друзьями.
3. The new Russians have different set of values than older Russians. They often are focused upon conspicuous consumption and acquisition.
У молодых (новых) русских система ценностей отличается от системы ценностей старшего поколения. Молодые сосредоточены на потреблении и приобретении.
4. This is difficult period for pensioners. The are often poor, resentful of government inaction and afraid that society has left them behind, and questioning if anyone still appreciates their contributions.
Сейчас тяжелые времена для пенсионеров. Они часто бедны, обижены на бездействие государства и опасаются что общество оставило их, а также задаются вопросом, нужны ли они кому–либо вобще.
5. Role of “Kitchen Culture” You have been accepted into Russian society, when you can sit late at night in a Russian kitchen with borscht bread, vodka and discuss philosophy. Be prepared for longer and more intense personal discussions than most Americans are accustomed to.
Роль “Кухонной культуры”. Считайте, что вы приняты в русское общество, если вы сидите поздним вечером на русской кухне с борщом, хлебом, водкой и философствуете. Будьте готовы к более длительным и глубоким личным беседам, в отличие от того к чему привыкло большинство американцев.
6. You will see war memorials in each city…and veterans with their ribbons. The war killed one of three people in many places and was shaping event for that generation. Russians have great difficulty understanding why we pay so little attention to past wars.
Вы увидите военные мемориалы в каждом городе… и ветеранов со своими наградами. Война убила каждого третьего во многих местах и являлась формирующим событием для того поколения. Русским тяжело понять почему мы уделяем так мало внимание прошлым войнам.
7. If you are invited to homes, bring candy, flowers or a bottle of wine or liquor. Never refuse an invitation to a home or dacha. It is in homes that you really get to know people.
Если вас пригласили в гости, приносите с собой конфеты, цветы или бутылку алкоголя. Никогда не отказывайтесь от приглашения в гости или на дачу. Именно в гостях вы по–настоящему узнаете людей.
8. Remember March 8th, which is International Women’s Day. You will give gifts to the women in our office. If you are either working in Russia or with them on teams, remember to give gifts or congratulate them on that day.
Помните о 8 марта, Международном женском дне. Вам нужно будет дарить подарки женщинам на работе. Если вы работаете в России или в команде с русскими, не забывайте дарить подарки и поздравлять в этот день.
9. Little business is done in last half of December or first part of January and half of May during holidays. Plan ahead on your projects knowing that many are on holiday or not in office. It is worst time to schedule meetings.
Мало работы делается во второй половине декабря, первой половине января и в первой половине мая, во время праздников. Заранее составляйте расписание, зная что многие в эти дни не на работе. Это худшее время для планирования встреч.
читать дальше
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Не давай воде выхода, ни злой жене - власти; если она не ходит под рукою твоею, то отсеки ее от плоти твоей.
(Сир. XXV, 28,29)
(Сир. XXV, 28,29)
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Це аксіома: якщо влада припиняє виконувати, покладені на неї суспільством функції, то рано чи пізно суспільство ті функції почне виконувати самотужки.
Тобто за нефункціональної влади обов'язково виникають функціональні самоорганізаційні альтернативні суспільні структури.
В першу чергу ці процеси стосуються сфер захисту прав і свобод, життя та житла, забезпечення недоторканності майна та іншої власності, боротьби зі злочинністю. Інколи такі самозахисні дії набувають досить жорстких форм.
Наприклад, свого часу відомий литовський екс-дисидент Атанас Терляцкас розповідав як на початку 90-тих в Прибалтиці було подолане таке явище як рекет.
Бізнесменам якось набридло потерпати від цього різновиду бандитизму. Чекати ж обіцяного реформування правоохоронної і судової систем, що по своїй суті на той час ще залишались совєцькими і надзвичайно корумпованими, певні бізнесові кола не стали. Вони просто оголосили рекетирам війну.
Одного дня, без будь-яких попереджень розпочався відстріл найвідоміших і найжорстокіших ватажків рекетирських банд. При цьому все робилось своїми руками.
А після здійснення чергового такого штибу, назвемо речі своїми іменами, теракту, винуватець у супроводі адвоката, колег та журналістів влаштовував прес-конференцію, а потім здавався правоохоронцям. Така публічність сформувала певну громадську думку.
На відсидку ж "вільні стрілки" йшли свідомо, готові отримати будь-які терміни буцегарні. Навзаєм на весь час ув’язнення їх колеги брали на себе зобов’язання утримувати на гідному рівні родини сміливців та опікування їхнім бізнесом.
Після низки гучних акцій, коли бандюки переконались у затятості бізнесменів, рекет спочатку в Литві, а згодом і в Латвії з Естонією зник як явище. А держави поспішили із судовою та правоохоронною реформами із одночасною досить серйозною кадровою чисткою цих органів.
Тобто, коли суспільство в особі бізнесменів, почало брати на себе, най і частково, функції влади, держава почала рахуватися із суспільними потребами.
Ну, а тепер про українські реалії...
Можна зауважити, мовляв, менталітети у нас із прибалтами різні. Та й скільки тієї ж Литви, тотожної територійно Харківській, а за населенням Донецькій областям. А тому, якщо в Прибалтиці такі процеси набувають гучного і масового вигляду, то у нас, якщо щось подібне і трапляється, то воно має спонтанний і відносно локальний характер.
Можливо, такі закиди і мають певні резони. Але чомусь наші владні рехворматори, коли їх запитуються, чому не використовується корисний досвід прибалтів або ж грузинів, теж торочать про різні менталітети та не співставність територій і населення.
Наприклад, про неможливість скористатися грузинським досвідом реформування міліції саме через ці ментально-територійні розбіжності України та Грузії казали як нинішній міністр Могильов, так і його попередник Луценко.
Виникає підозра, що це лише відмовки, які виправдовують і неспроможність, і небажання наших владоможців, незалежно від їх кланової належності, взагалі провадити будь-які дійсно ефективні і давно назрілі перетворення.
А тим часом суспільство починає по-своєму реагувати на владну бездіяльність ...
Цю історію повідав мій давній приятель, в минулому опер і працівник прокуратури. Йому ж ця історія стала відомою від колишніх колег.
Якось в одному із віддалених прикордонних харківських сіл об'явились, поселившись у місцевого п'янички, зальотні волоцюжного штибу елементи. Все село здогадувалось, хто вони за такі, але позаяк до часу сумнівна публіка промишляла десь на стороні, місцевих не чіпала, то й поселяни на них особливої уваги не звертали. Як не звертали уваги і правоохоронці.
Але трохи обжившись та огледівшись кримінальна публіка почала порушувати одне із наріжних правил злочинного світу – не "с…ри, де живеш".
Спочатку у селян почав зникати дріб'язок, що погано лежав: у кого сокира з молотком, у когось серпужок, то свіжовипрана білизна з мотузки...
Далі більше. Зі ставку почали щезати гуси із качками, кури і кролі із двору, дрова з під двору, городина з городів, консервація з погребів...
Селяни для початку спробували у голови сільради та дільничного з'ясувати: мо ті якось даною їм владою розбишак угамують.
Але голова порадив, аби місцеві із зальотними спробували по-доброму якось домовитись. І сам, такий же поселянин, додав, якщо елементи виявляться не контактними,то, мовляв, ви й самі відаєте як чинити із ними.
А дільничний був ще категоричнішим: не спійманий – не крадій. Документи він у чужинців перевірив – вони хоча і з "біографією" у кожного, але в порядку, усі числяться за якоюсь фірмою – типу будівельна бригада за викликом. Тобто підстав взяти за гузно крадійкувати публіку у нього немає.
А на прощання дільничний порадив, або нехай поселяни звернуться до райвідділу із офіційною заявою – і тоді оперативники візьмуть зальотних у розробку, або ж най самотужки із ними розберуться.
Та селянам менти в селі непотрібні були, тому й вирішили для початку якось мирно із "гостями" узгодитись, надіславши до вуркаганів делегацією із трійко дядьків.
Але розмови не вийшло. Кримінальники делегацію послали, обурившись, що "калхознікі савсєм нюх патерялі", пред'яви "галімиє" авторитетним пацанам пред'являють.
А от даремно. Бо нюх не "калхознікі" втратили, а елементи.
Я вже згадував – село те прикордонне. І головним промислом поселян була контрабанда. Безпосередньо нею переймались далеко не всі, але жило з неї практично все село. Там існувала певна спільнота серйозних, неговірких і метикуватих дядьків із чітко розподіленими поміж ними функціями: хтось їздив за товаром, хтось його переправляв через кордон, хтось зберігав, а хтось вивозив і реалізовував.
До свого кола дядьки мало кого допускали. Втім, іншим поселянам із цього теж був свій зиск. Комусь через можливість купити якийсь крам по східній ціні, комусь через можливість заробити, позичивши незасвічене авто для вивезення товару або надавши можливість переховати до часу товар у своєму обійсті, а комусь і просто через заробітки на якихось допоміжних роботах типу завантажити/розвантажити.
Зрозуміло, що дещиця перепадала і голові сільради, і дільничному, і комусь із райвідділку. Але візити до села, навіть задля розборок із елементами, невтаємничених в місцеві оборудки правоохоронців із району селянам аж ніяк потрібні не були. Тому дядьки й вирішили розібратися самотужки.
А тим часом зайди зовсім знахабніли. Одне за одним: полишений в полі через поламку тракторець до цурки розкурочили; скутер поштарки, поки та заносила пенсію до немічної бабці, із-під двору поцупили; до молодиць почали чіплятися...
Ну, а останньою краплею став напад на місцеву бабцю-самогонницю. Поки стара до льоху полізла, вони її в ньому закрили, із дому увесь самограй і зароблену на ньому готівку витягли. А виходячи з подвір'я нарвались на місцевого, що завітав до бабці за оковитою. Відмотузили до напівсмерті поселянина.
Терпець дядькам увірвався. Як там воно було, лише вони та ніч знають. Але одного чудового ранку село зітхнуло полегшено. Зайди зникли.
Усе село, район, ментура чудово відають – лежать ті бандюки десь у прикордонному лісі надійно прикопані. Але діла до того ні в кого немає. Ментам менше клопоту із криміналітетом розбиратися. Району те все паралельно. А простому люду, так і взагалі – - чим менше бандюків, тим їм більше щастя...
Мені зауважать, знайшов приклад самоорганізації. Одна ОЗУ іншу уконтрапупила. Так то воно так, але не зовсім.
Бандюки криміналом безпридєльним переймались так би мовити за велінням душі, бо нічого іншого робити не вміли і не хотіли. А дядьки свій промисел організували вимушено, бо держава із місцевою владою їм іншого вибору не залишили.
Ми живемо в системі, за котрої влада нам пристойно ні заробляти, ні жити у більш-менш законний спосіб не дає, сама повсякденно порушуючи нею ж встановлені закони. Та ще й до того ж не захищаючи нас, а часто-густо залишаючи простий люд наодинці проти бандюків.
А якщо парафразувати одну відому сентенцію від Кучми, про неможливість розрінити, де закінчується влада і починаються бандити, то нам залишається жити за своїми законами, захищаючись у свій самозахисний спосіб і від бандюків, і від влади.
Мало того, подібні історії колективного та індивідуального спротиву цій системі – затятість бабці, котра шмаляє із берданки по "беркуту"; розлючений натовп в Маріуполі , котрий заледве не розтоптав ДАІ-шників і наряд міліції заодно із ними; чоловік, котрий випускає обойму в лікаря за те , що той взяв хабаря за лікування вже померлої матері; краматорський молотобоєць , котрий замість викликати міліцію, лупить автокрадія до реанімаційного стану – це вже ТЕНДЕНЦІЯ!
А, можливо, і пам'ятки для тих, кому допекло?..
Валерій Семиволос, вільний журналіст
pidpr.com/news/jak_ce_robilosja_v_pribaltici_i_...
Тобто за нефункціональної влади обов'язково виникають функціональні самоорганізаційні альтернативні суспільні структури.
В першу чергу ці процеси стосуються сфер захисту прав і свобод, життя та житла, забезпечення недоторканності майна та іншої власності, боротьби зі злочинністю. Інколи такі самозахисні дії набувають досить жорстких форм.
Наприклад, свого часу відомий литовський екс-дисидент Атанас Терляцкас розповідав як на початку 90-тих в Прибалтиці було подолане таке явище як рекет.
Бізнесменам якось набридло потерпати від цього різновиду бандитизму. Чекати ж обіцяного реформування правоохоронної і судової систем, що по своїй суті на той час ще залишались совєцькими і надзвичайно корумпованими, певні бізнесові кола не стали. Вони просто оголосили рекетирам війну.
Одного дня, без будь-яких попереджень розпочався відстріл найвідоміших і найжорстокіших ватажків рекетирських банд. При цьому все робилось своїми руками.
А після здійснення чергового такого штибу, назвемо речі своїми іменами, теракту, винуватець у супроводі адвоката, колег та журналістів влаштовував прес-конференцію, а потім здавався правоохоронцям. Така публічність сформувала певну громадську думку.
На відсидку ж "вільні стрілки" йшли свідомо, готові отримати будь-які терміни буцегарні. Навзаєм на весь час ув’язнення їх колеги брали на себе зобов’язання утримувати на гідному рівні родини сміливців та опікування їхнім бізнесом.
Після низки гучних акцій, коли бандюки переконались у затятості бізнесменів, рекет спочатку в Литві, а згодом і в Латвії з Естонією зник як явище. А держави поспішили із судовою та правоохоронною реформами із одночасною досить серйозною кадровою чисткою цих органів.
Тобто, коли суспільство в особі бізнесменів, почало брати на себе, най і частково, функції влади, держава почала рахуватися із суспільними потребами.
Ну, а тепер про українські реалії...
Можна зауважити, мовляв, менталітети у нас із прибалтами різні. Та й скільки тієї ж Литви, тотожної територійно Харківській, а за населенням Донецькій областям. А тому, якщо в Прибалтиці такі процеси набувають гучного і масового вигляду, то у нас, якщо щось подібне і трапляється, то воно має спонтанний і відносно локальний характер.
Можливо, такі закиди і мають певні резони. Але чомусь наші владні рехворматори, коли їх запитуються, чому не використовується корисний досвід прибалтів або ж грузинів, теж торочать про різні менталітети та не співставність територій і населення.
Наприклад, про неможливість скористатися грузинським досвідом реформування міліції саме через ці ментально-територійні розбіжності України та Грузії казали як нинішній міністр Могильов, так і його попередник Луценко.
Виникає підозра, що це лише відмовки, які виправдовують і неспроможність, і небажання наших владоможців, незалежно від їх кланової належності, взагалі провадити будь-які дійсно ефективні і давно назрілі перетворення.
А тим часом суспільство починає по-своєму реагувати на владну бездіяльність ...
Цю історію повідав мій давній приятель, в минулому опер і працівник прокуратури. Йому ж ця історія стала відомою від колишніх колег.
Якось в одному із віддалених прикордонних харківських сіл об'явились, поселившись у місцевого п'янички, зальотні волоцюжного штибу елементи. Все село здогадувалось, хто вони за такі, але позаяк до часу сумнівна публіка промишляла десь на стороні, місцевих не чіпала, то й поселяни на них особливої уваги не звертали. Як не звертали уваги і правоохоронці.
Але трохи обжившись та огледівшись кримінальна публіка почала порушувати одне із наріжних правил злочинного світу – не "с…ри, де живеш".
Спочатку у селян почав зникати дріб'язок, що погано лежав: у кого сокира з молотком, у когось серпужок, то свіжовипрана білизна з мотузки...
Далі більше. Зі ставку почали щезати гуси із качками, кури і кролі із двору, дрова з під двору, городина з городів, консервація з погребів...
Селяни для початку спробували у голови сільради та дільничного з'ясувати: мо ті якось даною їм владою розбишак угамують.
Але голова порадив, аби місцеві із зальотними спробували по-доброму якось домовитись. І сам, такий же поселянин, додав, якщо елементи виявляться не контактними,то, мовляв, ви й самі відаєте як чинити із ними.
А дільничний був ще категоричнішим: не спійманий – не крадій. Документи він у чужинців перевірив – вони хоча і з "біографією" у кожного, але в порядку, усі числяться за якоюсь фірмою – типу будівельна бригада за викликом. Тобто підстав взяти за гузно крадійкувати публіку у нього немає.
А на прощання дільничний порадив, або нехай поселяни звернуться до райвідділу із офіційною заявою – і тоді оперативники візьмуть зальотних у розробку, або ж най самотужки із ними розберуться.
Та селянам менти в селі непотрібні були, тому й вирішили для початку якось мирно із "гостями" узгодитись, надіславши до вуркаганів делегацією із трійко дядьків.
Але розмови не вийшло. Кримінальники делегацію послали, обурившись, що "калхознікі савсєм нюх патерялі", пред'яви "галімиє" авторитетним пацанам пред'являють.
А от даремно. Бо нюх не "калхознікі" втратили, а елементи.
Я вже згадував – село те прикордонне. І головним промислом поселян була контрабанда. Безпосередньо нею переймались далеко не всі, але жило з неї практично все село. Там існувала певна спільнота серйозних, неговірких і метикуватих дядьків із чітко розподіленими поміж ними функціями: хтось їздив за товаром, хтось його переправляв через кордон, хтось зберігав, а хтось вивозив і реалізовував.
До свого кола дядьки мало кого допускали. Втім, іншим поселянам із цього теж був свій зиск. Комусь через можливість купити якийсь крам по східній ціні, комусь через можливість заробити, позичивши незасвічене авто для вивезення товару або надавши можливість переховати до часу товар у своєму обійсті, а комусь і просто через заробітки на якихось допоміжних роботах типу завантажити/розвантажити.
Зрозуміло, що дещиця перепадала і голові сільради, і дільничному, і комусь із райвідділку. Але візити до села, навіть задля розборок із елементами, невтаємничених в місцеві оборудки правоохоронців із району селянам аж ніяк потрібні не були. Тому дядьки й вирішили розібратися самотужки.
А тим часом зайди зовсім знахабніли. Одне за одним: полишений в полі через поламку тракторець до цурки розкурочили; скутер поштарки, поки та заносила пенсію до немічної бабці, із-під двору поцупили; до молодиць почали чіплятися...
Ну, а останньою краплею став напад на місцеву бабцю-самогонницю. Поки стара до льоху полізла, вони її в ньому закрили, із дому увесь самограй і зароблену на ньому готівку витягли. А виходячи з подвір'я нарвались на місцевого, що завітав до бабці за оковитою. Відмотузили до напівсмерті поселянина.
Терпець дядькам увірвався. Як там воно було, лише вони та ніч знають. Але одного чудового ранку село зітхнуло полегшено. Зайди зникли.
Усе село, район, ментура чудово відають – лежать ті бандюки десь у прикордонному лісі надійно прикопані. Але діла до того ні в кого немає. Ментам менше клопоту із криміналітетом розбиратися. Району те все паралельно. А простому люду, так і взагалі – - чим менше бандюків, тим їм більше щастя...
Мені зауважать, знайшов приклад самоорганізації. Одна ОЗУ іншу уконтрапупила. Так то воно так, але не зовсім.
Бандюки криміналом безпридєльним переймались так би мовити за велінням душі, бо нічого іншого робити не вміли і не хотіли. А дядьки свій промисел організували вимушено, бо держава із місцевою владою їм іншого вибору не залишили.
Ми живемо в системі, за котрої влада нам пристойно ні заробляти, ні жити у більш-менш законний спосіб не дає, сама повсякденно порушуючи нею ж встановлені закони. Та ще й до того ж не захищаючи нас, а часто-густо залишаючи простий люд наодинці проти бандюків.
А якщо парафразувати одну відому сентенцію від Кучми, про неможливість розрінити, де закінчується влада і починаються бандити, то нам залишається жити за своїми законами, захищаючись у свій самозахисний спосіб і від бандюків, і від влади.
Мало того, подібні історії колективного та індивідуального спротиву цій системі – затятість бабці, котра шмаляє із берданки по "беркуту"; розлючений натовп в Маріуполі , котрий заледве не розтоптав ДАІ-шників і наряд міліції заодно із ними; чоловік, котрий випускає обойму в лікаря за те , що той взяв хабаря за лікування вже померлої матері; краматорський молотобоєць , котрий замість викликати міліцію, лупить автокрадія до реанімаційного стану – це вже ТЕНДЕНЦІЯ!
А, можливо, і пам'ятки для тих, кому допекло?..
Валерій Семиволос, вільний журналіст
pidpr.com/news/jak_ce_robilosja_v_pribaltici_i_...
пятница, 11 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
09.02.2011 в 12:50
Пишет Kein van Kraft:Доктор в хаосе: 24 часа из единственной жизни обычного районного хирурга
Даниил Ильченко
Владимир Станиславович, не выпуская из правой руки хирургический зажим, неторопливыми круговыми движениями разминает затекшее плечо. На лбу его ассистента, молодого хирурга Сергея, крупные капли пота. Их стирает куском марли, зажатой пинцетом, опытная медсестра Анна. За приоткрытыми окнами жара, лето, райцентр Киров Калужской области. Под наркозом немолодой пациент без определенного места жительства, угоревший по пьяни. Владимир Станиславович начинает негромко насвистывать через респираторную маску: «И разве мой талант и мой душевный жар не заслужили скромный гонорар?..» Это вторая, более чем трехчасовая, операция за день.
читать дальше
(с) rusrep.ru/article/2010/09/19/doctorvhaose/
URL записиДаниил Ильченко
Доктор в хаосе
24 часа из единственной жизни обычного районного хирурга
24 часа из единственной жизни обычного районного хирурга
Владимир Станиславович, не выпуская из правой руки хирургический зажим, неторопливыми круговыми движениями разминает затекшее плечо. На лбу его ассистента, молодого хирурга Сергея, крупные капли пота. Их стирает куском марли, зажатой пинцетом, опытная медсестра Анна. За приоткрытыми окнами жара, лето, райцентр Киров Калужской области. Под наркозом немолодой пациент без определенного места жительства, угоревший по пьяни. Владимир Станиславович начинает негромко насвистывать через респираторную маску: «И разве мой талант и мой душевный жар не заслужили скромный гонорар?..» Это вторая, более чем трехчасовая, операция за день.
читать дальше
(с) rusrep.ru/article/2010/09/19/doctorvhaose/
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
05.11.2010 в 08:20
Пишет Gorvin:Фильмопост поправлен)
MEG_the_grey поправил форматирование. Большое ему спасибо )
[/MORE]
URL записиMEG_the_grey поправил форматирование. Большое ему спасибо )
СОВЕТСКИЙ ФИЛЬМ ПРО ВОЙНУ | РОССИЙСКИЙ ФИЛЬМ ПРО ВОЙНУ |
Сталин умный и хитрый | Сталин глуповат и жесток |
Жуков умный и дальновидный | Жуков деспотичен и глуп |
Массированные атаки | Бой изображают 5- 10 человек с каждой стороны |
У наших есть танки, пушки и авиация | У наших только пехота, иногда без винтовок |
Решения советского командования принимаются коллективно, логичны, основаны на знании обстановки и в итоге ведут к победе | Сталин единолично воюет по глобусу, тупит, не владеет ситуацией и в итоге терпит поражение, но сваливает ответственность на подчиненных |
Не жалеют пиротехники, но не показывают кровавое мясо | Кровавого мяса хоть жопой ешь, а вот взрывы сосут |
На одного убитого русского - 2 - 3 немца | На одного убитого немца - 4-5 русских |
Понятно, кто, что и зачем делает в бою | Непонятная мешанина из стрельбы, взрывов и смертей |
Немцы - безжалостные убийцы, среди которых есть немного порядочных людей. | Немцы хорошие, но им не повезло с фюрером |
Немецкий оккупант отвратителен | Кавайные фашисты кавайны |
Эсэсовцы трусливы, слабы и годятся только для расстрелов | Эсэсовцы суровы, мужественны и в бою валят унтерменшей пачками |
Бесноватый Гитлер - бесноватый, но хитрый | Бесноватый Гитлер бесноватый. Точка. |
Западные союзники держат камень за пазухой | Западные союзники помогают от души |
Сталин - самый хитрый из Большой Тройки | Рузвельт и Черчилль смотрят на Сталина, как на реднека (или кокни). |
Чекисты умные, хитрые и действуют по закону | Чекисты тупые, вечно пьяные и нагло злоупотребляют властью |
Обращение со своими солдатами, гражданскими лицами и немецкими военнопленными — гуманное и уважительное | Советских солдат, гражданских лиц и немецких военнопленных унижают, грабят и подвергают постоянным издевательствам. |
Тема сисек не раскрыта… … но фильм ничего не теряет | Тема сисек раскрыта… … но общее впечатление убогое |
Тема ППЖ не раскрыта или упомянута вскользь | Тема ППЖ является одной из главных |
Герой не теряется даже в тяжелейшей ситуации | Герои тупят, тормозят и паникуют на каждом шагу |
Церковь - это огневая точка врага | В церкви герой спасается от опасности |
Герои не молятся, а перед смертью вспоминают маму или девушку | Герои часто молятся, а перед смертью ни о чём не думают |
Духовенства нет или оно на стороне врага | Духовенства много, священники — хорошие люди |
Непонятно, как же наши отступали до Москвы и Сталинграда | Непонятно, как наши взяли Берлин |
После просмотра фильма на душе хорошо, позитивно и хочется насадить агрессивный блок НАТО на кукан | После просмотра фильма дуже погано и хочется забухать, ёпт. |
четверг, 10 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
Интервью Лукашенко Вашингтон Пост
вторник, 08 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
воскресенье, 06 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
мля... ну почему нам вот такого на материаловедении и машинерии не показывали?
пятница, 04 марта 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников
суббота, 26 февраля 2011
Время - лучший учитель, но, к сожалению, оно убивает своих учеников